А все ж Прокляті солдати — це також ті, хто захистив польську незалежність і гордість, нашу національну потребу бути вільним поляком. Завдяки захисту цієї незалежності Валенса та працівники судноверфі змогли вступити у велику, нерівну боротьбу з… Польською Народною Республікою.

У повоєнні роки для селян, які пам’ятали панщину, тобто для найбідніших (а бідних і скривджених, яких тепер так підтримує PiS), ідеї Проклятих солдатів означали повернення приниження, поневолення, убозтва. Для позбавлених власності підприємців і обпльовуваних інтелектуалів ці солдати були єдиною надією врятувати те, що вони створили, що належало їм.

Ми нічого не навчимося з історії, а для мене вона є великою вчителькою, якщо замість фактів створюватимемо казки, а в них — лише чорних і білих персонажів. Так ми ніколи не дізнаємося, яких помилок припустилися люди, що боролися з новим устроєм, а отже, не навчимося уникати цих помилок у майбутньому. Адже ми й досі за щось боремося і маємо на своєму подвір’ї власних «проклятих солдатів».

Наш «проклятий солдат» Małkowski

Я особисто знаю кількох жінок і чоловіків-військових, у яких у комунальному підприємстві змінився керівник, хоча вони працювали там від самого початку. Вони пережили не одного директора, самі знали, як забезпечити колективу щастя та хороші заробітки, але поганий керівник їх переміг. Вони створили профспілки. До сьогодні партизани діють і копають ями під некомпетентним керівником, але, на жаль, «прокляті» вже не мають сили. У них залишилися лише моральна перевага та поразка шляхетного героя, який загинув у боротьбі зі злом.

Я досі пам’ятаю Macieja Małkowskiego, нашого найбільшого «проклятого героя», як він мужньо й щиро боровся за своїх, яким був лояльним і як жертвував собою. Ми навіть спіймали його на розбіжності з правдою, коли він боровся з профспілками в MOPS у 2010 році (Невидимий конфлікт у MOPS).

Одного дня, позбавлений посади заступника мера через зміну політичних конфігурацій, «проклятий» почав боротися, критикувати кроки колишнього керівника, а зрештою вступив із ним у боротьбу як кандидат на посаду мера. До сьогодні він активно «діє в партизанці».

Усі, хто тримає кулаки за Małkowskiego, нехай добре перегорнуть сторінки історії, щоб чогось навчитися про боротьбу з владою.

Не люблю PiS, але люблю Wiesława Ogrodnika

Щоразу, коли слухаю особисто не знайомих мені політиків PiS, у мене ростуть ікла. Я лютую через їхнє лицемірство, маніпуляції, страх і агресію, що випливає з нього, щодо всього іншого та такого, що виходить за межі їхньої норми. Мене дратує їхня, як на мене, хвора ідеологія, сповнена заздрості та помсти.

Але коли я вже дуже розпалюся від гніву, повертаюся на землю — до людей. І згадую місцевого члена партії «Право і справедливість», якого я знала: Wiesława Ogrodnika (колишнього президента ZEC, кандидата в депутати Сейму на останніх виборах). Нічого не можу вдіяти зі своєю симпатією. Я бачу в Ogrodniku любителя утопій. Його істини не справдилися в місцевій дійсності, а, як ми знаємо, мірилом істини є ефективність. Однак саме ця моя симпатія нагадує мені, що за ідеологією завжди стоять люди, які несуть у собі те, у що вірять. І за це я ними захоплююся.

Тому я приймаю Проклятих солдатів такими, якими вони були: терористами, що несли гордість і свободу, прокладаючи свій шлях тілами невинних.

Grażyna Hanaf