Тому поліція Нижньої Сілезії закликає до розсудливості, уяви, адаптації швидкості до дорожніх умов, а також дотримання правил і принципів безпечного водіння.

Обледеніле дорожнє покриття часто спричиняє зменшення зчеплення коліс наших транспортних засобів, що в поєднанні з надмірною швидкістю може призвести до небезпечних ситуацій. Безперечно, безпека всіх учасників дорожнього руху, а отже, здоров’я та життя, перебуває в наших руках. Тому правоохоронці хочуть нагадати кілька правил керування автомобілем у цей складний для деяких водіїв період. У Польщі шкіл, центрів та академій удосконалення техніки водіння автомобіля поки що дуже мало. Тож, щоб уникнути небезпечних ситуацій, а іноді й їхніх незворотних наслідків, варто нагадати поради, які неодмінно стануть нам у пригоді під час подорожей.

Можливо, почнімо з найважливішого — а саме з нашого положення за кермом. У сидінні ми намагаємося «влаштуватися» так, щоб центр ваги нашого тіла опинився якомога нижче, водночас зберігаючи належне поле зору. Правильне й уміле керування автомобілем вимагає, щоб ми добре «відчували» транспортний засіб. Без належного положення за кермом добре керувати автомобілем неможливо. Йдеться насамперед про правильне опрацювання всієї отриманої інформації, яка повідомляє нам, що відбувається з автомобілем, а точніше — з його передньою та задньою осями. Те, що відбувається в задній частині автомобіля, водій може «прочитати» за допомогою спини, якщо вона, звісно, притиснута до спинки сидіння. Поперек, щільно притиснутий до сидіння, надасть додаткову інформацію. Найкращим прикладом тут є ковшоподібні сидіння, які невипадково використовують водії ралійних автомобілів. Сигнали та інформація, які надходять із передньої частини автомобіля, передаються нам через систему кермування, з якою ми контактуємо за допомогою керма, але про це трохи пізніше.

Сівши за «кермо», ми повинні налаштувати (відрегулювати) два основні параметри. Перший крок — відстань від сидіння до педалей. Поставивши ліву ногу на педаль зчеплення, натискаємо її до упору. У цьому положенні нога має бути трохи зігнута в коліні. Це покращує відчуття зчеплення, а в разі зіткнення, коли ми рефлекторно впремося зігнутою ногою, убереже кульшовий і колінний суглоби від серйозніших травм. Відстань від сидіння до керма регулюємо після того, як щільно притулимося спиною до спинки, і візьмемося трохи зігнутою рукою за найдальшу точку керма (найчастіше це буде положення на 12-й годині). Йдеться про те, щоб вільно й без відривання спини від спинки обертати кермо, мати доступ до всіх пристроїв у його зоні та докладати для цього відповідної сили. Помилкою є розташування надто близько до керма або на значній відстані від нього. Також пам’ятаймо про правильне налаштування підголівника, щоб під час руху він виконував свою функцію.

Переважна більшість нових автомобілів обладнана подушками безпеки. Тут слід підкреслити, що вони виконують свою функцію лише разом із пристебнутими ременями безпеки, причому такими, що мають піротехнічні натягувачі. Пристібатися ременями необхідно навіть під час короткої поїздки на невеликій швидкості. Може статися, що, керуючи автомобілем, ми вдаримося в транспортний засіб попереду, що спричинить спрацювання подушки, а вона, як відомо, вибухає з величезною силою. Без пристебнутих ременів безпеки це може мати неприємні наслідки.

Безсумнівно, найважливішим пристроєм у нашому автомобілі є саме кермо і те, як ми ним користуємося. На перший погляд здається, що якщо ми їдемо прямо, то спосіб його тримання не має для нас значення. Наслідком такого погляду, зокрема, є недбале тримання на ньому однієї руки — у будь-якому місці. Напевно, кожен із нас неодноразово бачив водіїв, які керують автомобілем описаним способом. Ми вже згадували, що за допомогою керма та правильно розташованих на ньому рук отримуємо дуже важливі сигнали. Тому кермо слід тримати обома руками навіть під час руху без запланованої зміни напрямку. Якщо використовувати позначення годинника, долоні мають лежати відповідно на дев’ятій годині (ліва рука) та третій годині (права рука). Ці години визначають горизонтальну вісь керма, а отже, наші руки розташовані якнайдалі одна від одної. У такому положенні ми отримуємо всю інформацію і знаємо, що відбувається з колесами нашого автомобіля. Інше розташування рук порушує наше «читання», тобто сприйняття цих подразників. Крім того, у такому положенні найпростіше виконати поворот в один або інший бік, а потім повернутися у вихідне положення. За такого хвату також легше дістатися до перемикачів і важелів, розташованих у зоні досяжності.

Слід також згадати, що в зимовий період одяг у жодному разі не має нас обмежувати. Тому, наприклад, взуття, у якому ми керуємо автомобілем, впливає на швидкість натискання на гальмо. Водіння в зимовій, часто пуховій куртці вимагає правильного пристібання ременями безпеки. Ремінь має прилягати до тіла, адже в іншому разі під час дорожньої пригоди він одразу «поглинатиме» енергію зіткнення. Керувати автомобілем у рукавичках можна за умови, що вони для цього призначені. Інакше вони можуть ковзати. Водіння в шапці та шарфі може обмежити огляд, необхідний під час виконання основних маневрів, наприклад зміни смуги руху.

Наступною важливою темою є зимові шини. Коли їх змінювати і чи взагалі це потрібно? Зимові умови вимагають від нас не лише більшої уяви та швидкої реакції на дорозі, а й спеціальної підготовки автомобіля до цього періоду. Однією зі стандартних процедур підготовки автомобіля до нижчих температур є заміна літніх шин на зимові. Коли середньодобова температура опускається нижче 7 градусів за Цельсієм, усім слід серйозно замислитися над їх заміною. По-перше, зимові та літні шини відрізняються матеріалами, з яких вони виготовлені. Зимова шина за температури нижче 7 градусів за Цельсієм не твердне й зберігає еластичність, завдяки чому краще прилягає до поверхні. Це зумовлено високим вмістом кремнезему. «Зимові» шини виготовлені зі спеціальної гумової суміші, яка добре справляється навіть за надзвичайно морозної погоди.

Пам’ятаймо, що м’яка шина забезпечує високе зчеплення та тягу. Тверда шина не забезпечує нічого, крім неконтрольованого ковзання. Літні та зимові шини відрізняються не лише складом сумішей, а й рисунком протектора. Зимові шини мають ширші центральні канавки та в кілька разів більше поперечних прорізів протектора, тобто так званих ламелей. Інша конструкція має на меті швидше й ефективніше відводити воду та снігову кашу, а також забезпечувати краще зчеплення на снігу. Зимові шини підвищують безпеку під час руху в зимових умовах. Це особливо проявляється у скороченні гальмівного шляху, але пам’ятаймо: якщо протектор сильно зношений, шина погано тримається на поверхні, вкритій снігом або льодом.

Підсумовуючи, пам’ятаймо, що на дорозі ми не самі. Ставмося з великою повагою до інших водіїв і пам’ятаймо, що в занос і втрачає контроль не транспортний засіб, а людина, яка ним керує. Саме ми вирішуємо багато чинників під час руху.

мол. інсп. Tomasz Słuszniak, Відділ дорожнього руху Воєводського управління поліції у Wrocławiu/ii