У польській традиції переживання свят має особливий вимір. Ми готуємо традиційні польські страви, і їхня кількість також має символічне значення. Прикрашаємо ялинку; цей звичай прийшов до нас не із самої Німеччини, як заведено вважати, а з Ельзасу, де принесене деревце прикрашали паперовими оздобами та яблуками. Пізніше цей звичай «підхопив» Мартін Лютер. Він вважав, що це сприяє домашньому затишку та спільному переживанню свят. Християни також вважають ялинку символом райського дерева.
Звичаєм, який особливо відображає переживання народження Христа, є співання колядок. У Європі відомо багато прекрасних творів, які зворушують до глибини душі й дають відчути цю чудову атмосферу. До найвідоміших, безперечно, належить «Stille Nacht» («Тиха ніч»). Австрійську колядку вперше виконали 1818 року під час різдвяної служби в містечку Oberndorf bei Salzburg. Спочатку це був вірш, написаний вікарієм Josepha Mohra. Музику до тексту пізніше написав Franz Xaver Gruber. Так виникла колядка, яку переклали щонайменше 300 мовами. Польські слова написав Piotr Maszyński у міжвоєнний період.
Ми, поляки, також маємо традицію колядування, і наші колядки не менш прекрасні. Моя улюблена колядка, про яку я хотів би згадати, — «Lulajże, Jezuniu». Цей твір має особливу форму колискової. Він прекрасний і ліричний.
Ця колядка, найімовірніше, виникла у XVII столітті. Перший текст з’явився вже 1705 року. Наступний, надрукований у Львові, вийшов 1767 року. Запис мелодії походить із XIX століття, але дещо відрізняється від первісного.
Чому саме «Lulajże, Jezuniu» є особливою колядкою? Передусім тому, що вона надихала багатьох видатних митців. Її використовували для пробудження духу патріотизму. Особливо на чужій, емігрантській землі, де життя поляків не було легким. Де розлука з родинами та Батьківщиною часто ставала нестерпною.
В одному зі своїх творів мотив колядки «Lulajże, Jezuniu» використав Fryderyk Chopin. У самій середині його Scherzo h-moll op. 20 можна виразно почути мотив колядки.
Chopin черпав із народної традиції, і ця колядка є чудовим тому прикладом. Ба більше, за допомогою цієї мелодії, відомої всім полякам, він хотів хоча б на мить перенести «[...] Душі, що тужать […], До тих лісистих пагорбів, до тих зелених луків […]».
Коли в серцях польок і поляків жевріла ностальгія, слова колядки нагадували рідний дім, роки дитинства та свята. По-справжньому польські, з ароматом сіна й пряників.
Нехай же слова колядки звучать під час різдвяної служби, а також у наших домівках. Нехай разом із нею лине радісна новина, особливо сьогодні, у такому жорстокому й підлому світі.
Накриваючи стіл на Святвечір, пам’ятаймо також про місце для несподіваного гостя — воно передусім символізує тих, кого вже немає серед нас. Пам’ятаймо про тих, хто перебуває далеко від своїх близьких.
Бажаю всім, щоб цьогорічні різдвяні свята були спокійними, сповненими родинних зустрічей. Зупинімося на мить у глобальному поспіху до кращого майбутнього. На мить погляньмо в минуле й разом у давньому Вифлеємі заспіваймо: «Lulajże, Jezuniu, moja perełko/Lulaj, ulubione me pieścidełko».
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не типово по-книжковому, без сухих дат і фактів. У моїх статтях ідеться про факти, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Долі Нижньої Сілезії, безперечно, цікаві й захопливі, тож варто іноді приділити їм хоча б трохи часу.