У період із 8 до 11 листопада одинадцять мешканців Bolesławiec, зокрема три учениці Комплексу загальноосвітніх і професійних шкіл ім. майора Henryka Sucharskiego у Bolesławiec (Marcelina Razik, Marta Wojtarowicz і Aneta Drozdek), а також учні Комплексу електронних шкіл, Гімназії самоврядування № 2 ім. поляків, засланих до Сибіру, та Державної гімназії ордену піарів ім. о. Stanisława Konarskiego, взяли участь у урочистостях з нагоди польського Дня незалежності на Віленщині.
Поїздка до Литви була одним з елементів проєкту «Врятуй могилу прадіда від забуття». В урочистостях також брали участь молоді люди з Ruszów та студенти Вроцлавського університету.
– Там це відзначають зовсім інакше, – розповідає пластунка Aneta Drozdek. Особливістю Дня незалежності на Віленщині, безперечно, є забіг, який проводять уже 21 рік. Пластуни починають бігти о 5:30. Їм потрібно подолати 60 км від місця, де народився Józef Piłsudski, до кладовища На Росі, де спочиває його серце. – Учасники бігли зі 123-метровим прапором, – каже Aneta. – Я вперше зіткнулася з чимось подібним, це був дуже емоційний досвід.
Marcelina Razik: – Це два абсолютно різні світи. У Польщі ми не відзначаємо цей день настільки урочисто. Там це свято відчувається всім єством. Я не очікувала, що можна так пишатися тим, що ти поляк на чужині.
Marta Wojtarowicz: – У нас 11 листопада часто є передусім вихідним днем. Там усі переживають це зовсім інакше. Це свято для них дуже важливе.
Цікаво, що, за словами учасниць поїздки, на Віленщині всюди чути польську мову. І в домівках, і в магазинах. – За три дні перебування я не почула жодного слова литовською, – усміхається Barbara Smoleńska, координаторка проєкту «Врятуй могилу прадіда від забуття» від імені болеславецького ZSOiZ. – Один зі студентів Вроцлавського університету, який вивчає цю мову, дуже радів, що зможе поговорити литовською. Йому не вдалося.
Не бракувало хвилювань і контакту з історією з великої «І». Мешканці Bolesławiec відвідали місця, пов’язані з маршалком Józefem Piłsudskim (зокрема дерево в Zułowie, посаджене на його честь у місці, де він народився). Вони також побували у Vilnius, де мали нагоду побачити будівлю, у якій ув’язнювали філоматів і філаретів, а також відвідати Музей камери Конрада (персонажа з III частини «Дзядів» Mickiewicza).
– Культ маршалка там дуже сильний, – додає Barbara Smoleńska. – Кордони змістилися, але мешканці Віленщини й надалі відчувають себе поляками.