Поціновувачам співаної поезії та театру пісні представляти його не потрібно. Але скажімо: Marek Dyjak — чудовий вокаліст, справжній пияк і невдалий самогубець. Але це ще не вся правда про нього. Це також надзвичайно чутлива людина, прихована під маскою прямолінійності, життєрадісний чоловік у подобі депресивного мовчуна та радикальний коментатор дійсності, чиї метафори не перевершать навіть найвидатніші поети!
Marek Dyjak народився 18 квітня 1975 року. Закінчив професійне училище й отримав диплом сантехніка. І кількох речей було достатньо, щоб його життя стало повним і щасливим — робітниче життя, робітнича дружина, робітнича каморка в багатоповерхівці. Звичайне, просте життя, без копирсання в нюансах душі та серця. Він хотів більшого.
Сам себе він називає барним музикантом. Для шанувальників він — польський Tom Waits. «Найправдивішим голосом на польському музичному ринку» називає його Elżbieta Zapendowska. Dyjak — це Dyjak, кажуть друзі. Чоловік, який жив на межі, пив на межі, аж поки не дійшов до кінця дороги. Він і сам це відчував.
У 2008 році на Великдень він прикріпив до дерева буксирувальний трос. Швидка констатувала смерть. Через кілька днів він прокинувся в комі, нічого не пам’ятав.
Стиль поведінки Dyjak подобається не всім, хоча вже кілька років він не п’є та бореться із залежністю, але й досі залишається собою. У цьому й полягає його незвичайний феномен, який приваблює поціновувачів хорошої музики.
У його кар’єрі траплялися моменти, коли музикант міг скористатися успіхом — пробитися на так званий мистецький Олімп. Однак він волів іти власним шляхом, не завжди легким, але керованим ним самим, і не віддав свою кар’єру в чужі руки. Дехто вбачає в цьому мистецьку позу — образ проклятого, самотнього та індивідуалістичного Dyjak. Сильним голосом він співає такі ж сильні пісні, у яких, як кажуть самі шанувальники, є кров, жовч і сльози.
Janusz Pawul/ii