Розкажіть, будь ласка, щось про себе

Мені 44 роки, я виховала двох власних дітей і одну дитину в прийомній сім’ї. Закінчила Wyższa Szkoła Medyczna за спеціальністю «сестринська справа», післядипломне навчання у Wyższa Szkoła Bankowa w Poznaniu за спеціальністю «управління в охороні здоров’я», а також маю звання спеціалістки з епідеміології. Я активна людина, не вмію не працювати, не залучатися до справ. Напевно, тому що в мені домінує емпатія і я не можу бути байдужою до іншої людини.

Чому ви вирішили балотуватися до Сейму?

Понад 10 років я борюся із системою. Політика проникла в кожну сферу нашого життя. Працевлаштування за рекомендацією, кумівство, непотизм і будь-яке приятельство не лише вбивають відчуття безпеки громадян, а й збільшують кількість рішень емігрувати з Польщі. Знаючи механізми нинішньої системи та її моральний занепад, я не можу мовчати. Сьогодні влада потрапляє до рук не відповідальних людей, а тих, хто побудував собі бастіони завдяки домовленостям — як політичним, так і бізнесовим. Це видно під час місцевих чи парламентських виборів. Зверніть увагу: списки провідних партій щороку майже ідентичні, а місця тих, хто вибуває, займають їхні діти. Отже, це суперечить Конституції, яка нині ілюзорно гарантує нам рівні шанси та права.

Пані Ewa, нині в політиці модно говорити про жінок. Як ви потрапили у світ політики?

Я ніколи не планувала входити у світ політики. Політики брутально увірвалися в моє життя і сприяли моїй активності в цій сфері. Початком став 2003 рік. Тоді я стала головою Związek Zawodowy Pielęgniarek i Położnych у Lubaniu. Тодішній староста ухвалив рішення перетворити лікарню на господарське товариство. Він передав до нього все з колишнього закладу, але omynął працівників. Тоді я не знала, що стаю лідеркою найбільшого, найрезонанснішого і найтривалішого протесту в системі охорони здоров’я Польщі.

Спочатку боротьба точилася за поновлення працівників на роботі, а потім мені довелося боротися за порятунок самої лікарні від розкрадання та дикої приватизації. Щоб залишатися пильною, бути ефективною і, як згодом виявилося, послідовною, я мусила пізнати механізми всіляких політичних зв’язків і домовленостей. Однак як профспілкова діячка, до того ж без роботи, я не мала достатньо сил, щоб перемогти тодішній політичний бетон. Навіть 67 днів окупації староства та щоденне висвітлення нашого протесту в усіх медіа не дали мені тієї сили, яку дала зміна органів місцевої влади у 2006 році.

Як депутатка і голова Повітової ради я могла ефективно домогтися повернення працівників на роботу, але передусім — дізнатися про фінансовий стан лікарні. Товариство було настільки обтяжене боргами, що тодішній президент уже мав у шухляді підготовлену заяву про банкрутство. Він також зареєстрував лікарняну діяльність на себе та свого колегу. Буквально в останню мить його усунули з посади, а для товариства розробили складний план оздоровлення. Я знаю, що лікарню не вдалося б урятувати, якби я не стала депутаткою і часом із незрозумілою для інших упертістю не стежила за її стабільністю та власністю.

Порятунок лікарні — це успіх, але чи достатній, щоб переконати виборців у вашій силі?

Моя активність і знання, які я тоді здобула, не були змарновані. До мене почали звертатися люди з різними проблемами. Я знала, де і як можу ефективно втрутитися. Зокрема, мені вдалося домогтися поновлення разом із відсотками пенсійної виплати для потерпілого від ZUS. Я зупинила і не допустила продажу частини майна в Gmina Pasiecznik за 1% вартості. Бурмістр хотів зробити «подарунок» своїй колезі — депутатці — продавши частину будівлі, відремонтованої за кошти ЄС. Не продав.

Чим ви ще займаєтеся?

Окрім численних втручань, я не забуваю про нашу історію, культуру та інтеграцію. Як голова громадської організації Stowarzyszenie Mieszkańców Panaceum, уже три роки поспіль 1 березня я співорганізовую урочистості на вшанування Żołnierzy Niezłomnych. Протягом двох років я працювала громадською асистенткою в депутатській приймальні. Коли інші приймальні були зачинені або глухі до голосу виборців, які приходили по допомогу, приймальня, яку я очолювала, була переповнена зверненнями. Проте, незважаючи на велике навантаження, я розглядала кожну проблему, і багато справ завершилися успіхом. Потерпілі часто говорили мені, що прийшли до мене, бо їм рекомендували мене як ефективну та сміливу людину.

Чому Kukiz?

Нині я балотуюся до парламенту за списками KWW Kukiz’15. Можливо, це прозвучить зарозуміло, але я не хочу бути фальшиво скромною. Я знаю, що добре підготовлена до ролі депутатки. Знаю, що потрібна, і знаю, що, маючи такий інструмент, як депутатський мандат, перетворю це на численні успіхи — як для Польщі, так і для її найважливішої складової, якою є громадянин Республіки Польща.

Що ви плануєте робити, коли станете депутаткою?

Я не буду, як інші, обіцяти, що відкрию мідну шахту і всім підвищу зарплати, бо ціную честь і відповідаю за свої слова. Обіцяю лише, що не буду депутаткою для показухи, а служитиму своїм виборцям. Я боротимуся із системою, яка ставиться до громадянина як до предмета. Хочу домогтися, щоб виборці відчули себе роботодавцями депутатів, адже сьогодні саме з наших податків ми утримуємо обраних до парламенту. Депутат не може бути на боці влади, а має бути на боці громадян.

Навіть якщо це звучить пишномовно, повірте мені: саме так я сприймаю роль людини, посланої народом на Wiejska у Warszawie. Тож я повністю підкорюся волі виборців і представлятиму саме їхні очікування. Вітаю читачів, а конкурентам бажаю, щоб відбір на виборчих дільницях відділив зерно від полови, а зачинені й утримувані нами депутатські приймальні після 25 жовтня знову не відкрилися. Хіба що їх відкриє наступник.

Дякую за розмову.

Дякую.

Дивіться також Ewa Gutek в інтерв’ю для Telewizja Dami Wałbrzych.

Фінансовано з коштів KWW Kukiz’15