Болеславець (колишній німецький Bunzlau) розташований над Бобром, на західній околиці Нижньої Сілезії. Обидва береги Бобру з’єднує залізничний віадук завдовжки 490 м, повністю збудований із пісковику. Ця споруда є одним із найдовших віадуків у Польщі та всій Європі.
Назва «віадук», однак, не зовсім правильна — віадук — це споруда для переправи, але не через водні перешкоди, а через яри, долини, залізничні та автомобільні шляхи. Болеславецький віадук пролягає саме над річкою, тобто насправді є залізничним мостом, що, однак, не змінює того факту, що це один із найвідоміших символів Болеславця та Нижньої Сілезії.
Будівництво переправи розпочали давно — 169 років тому, 1844 року, а роботи завершили вже через 2 роки. У її будівництві працювало понад 3 000 людей. На урочисте відкриття 1846 року прибув сам прусський король Фрідріх Вільгельм IV.
Під час Другої світової війни відступаючі німецькі війська підірвали частину мосту. На щастя, його швидко відремонтували. Кілька років тому він пройшов ґрунтовний ремонт. Міст має 2 нові колії та нову контактну мережу.
112 років мосту на Квісі
Новоґродзець (Namburg am Quies) також тісно пов’язаний із залізницею, хоча сьогодні це вже історія. Маршрут від Зебжидової через Новоґродзець до Львувека-Шльонського, а далі — уже як Залізниця долини Бобру — через Влень, Марчув, Дембовий-Гай, Пільховіце доходить до Єленьої-Ґури. Це одна з найкрасивіших залізничних ліній у Польщі, хоча вже досить стара. Її відкрили рівно 20 липня 1904 року. Дещо старшим є залізничний міст через Квісе — йому вже 112 років, і він цілком непогано зберігся. Колись міст з’єднував Новоґродзець та Олджихув, а нині вже розташований на межі міста.
Колись околиці зруйнованої будівлі залізничної станції Новоґродзець вирували життям. Із вокзалу регулярно відправлялися потяги до Вроцлава, Венґлінця, Болеславця, а далі, після пересадки, можна було доїхати навіть до самого Берліна.
1902 року розпочали роботи з будівництва залізничної лінії. Маршрут від Єленьої-Ґури до Львувека вже існував. Тож почали будувати ділянку в напрямку Зебжидової. Через рік завершили міст через Квісе, а 1904 року завершили будівництво новоґродзецької станції, насипів і прокладання колій. Влада Намбурга власним коштом мусила побудувати під’їзд до нової станції; раніше територія нинішньої вулиці Колейової не була облаштована.
Розвиток залізниці означав також розвиток міста й промисловості (лінія, зокрема, відгалужувалася до цегельного заводу в Олджихові). До початку Першої світової війни Новоґродзець дуже інтенсивно розвивався, реалізовували численні інвестиції, зокрема будівництво залізничного мосту та станції, а також подальшу електрифікацію міста.
Значну частину залізничних маршрутів тогочасної Нижньої Сілезії було електрифіковано. Лінії з Вроцлава до Венґлінця та з Єленьої-Ґури до Зебжидової, на жаль, не модернізували в цьому напрямку. Плани зірвав початок війни. Натомість електрифікували Сілезьку гірську залізницю, яка пролягала від Герліца через Єленьу-Ґуру до Клодзька. Її коліями курсували сучасні електровози, які дивують навіть сьогодні. Радянська влада одразу після війни змусила Польщу підписати угоду, згідно з якою всю залізничну інфраструктуру (зокрема контактні мережі, дрезини та другі колії) демонтували й вивезли до Радянського Союзу.
Сьогодні із Новоґродця до Берліна залізницею вже не доїдемо. Станція повністю зруйнована й лише лякає своїм виглядом. Її понизили до рівня пасажирської зупинки. Колись «станція Новоґродзець» — це звучало гордо.
Цікавим є те, що станція в Новоґродці має сестру-близнючку. У той самий період у Совиних горах, у Єдлінці також будували будівлю залізничного вокзалу, і вона ідентична до тієї, що була в історичному Namburgu am Quies.
Повертаючись до переправи через Квісе, слід зазначити, що вона створила будівельникам чимало проблем. У ті часи не було спеціалізованої техніки, а під час будівництва досить часто йшов дощ, через що ґрунт був заболоченим, і роботи просувалися повільно.
Цікаво, що залізничний міст, який з’єднує Новоґродзець з Олджиховом, є залізною конструкцією лише з однією кам’яною опорою. Одна частина мосту розташована над річкою, а решта — над заплавою. Міст, завершений 1903 року, стоїть і донині.
Варто згадати, що потяг, перетинаючи переправу через Квісе в напрямку Зебжидової, ще зупинявся в селі Олджихув, де неподалік від старого клінкерного заводу була розташована залізнична зупинка.
Нині залізнична лінія все ще існує, але час від часу ця ділянка зникає з розкладу. Нещодавно через Новоґродзець знову почав курсувати потяг Нижньосілезької залізниці (цього разу у вихідні), яким можна доїхати до Єленьої-Ґури, а назад — безпосередньо до Вроцлава. Якщо хтось зацікавився такою подорожжю, раджу відвідати розклад руху потягів на сайті Нижньосілезької залізниці.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, прихильником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавішою є історія навколо нас, що стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся представляти історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, сповненій сухих дат і фактів. Мої статті стосуються подій, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Долі Нижньої Сілезії, безперечно, цікаві й захопливі, тож іноді варто присвятити їм хоча б трохи часу.