Про цей випадок ми, зокрема, писали в матеріалі Дитина не дихає, у мене німіють ноги — хибні тривоги мешканців. Люди телефонують із дріб’язковими справами, не усвідомлюючи, що таким чином залучають рятувальні служби, які в цей час можуть бути потрібні там, де хтось справді потребує їхньої допомоги.
До швидкої допомоги в Lubinie, наприклад, зателефонував 34-річний чоловік, повідомивши, що потребує негайної допомоги, оскільки… у нього німіють ноги. Бригада швидкої не могла потрапити до квартири. На місце направили інші служби. Поліцейські разом із рятувальниками намагалися потрапити всередину, але ніхто не відгукувався. Вони повідомили пожежну службу, яка вибила двері. Усередині — знову — нікого не було. Через деякий час із укриття вийшов чоловік, який телефонував і весь цей час спостерігав за діями рятувальних служб. Поліцейським він пояснив, що викликав швидку, бо розхвилювався. Його оштрафували на 500 злотих.
Як виявилося, мешканці нашого повіту також телефонують пожежникам і поліцейським із дріб’язковими справами. Ми вирішили перевірити, як це виглядає у випадку Муніципальної варти Болеславця.
Як повідомила нам старша інспекторка Dorota Liebert, муніципальні вартові приймають від мешканців значно менше таких телефонних дзвінків. Хоча й такі повідомлення трапляються. Якось хтось повідомив правоохоронцям, що в його квартирі на підвіконні спить кажан.
Іншим разом — ранньою весною — лелека сів на освітлювальний стовп біля однієї з болеславецьких шкіл. Нібито нічого особливого, але телефони Муніципальної варти почали дзвонити без упину — люди були занепокоєні, бо думали, що з птахом щось сталося, що він поранений. А якось нашим службовцям надійшло повідомлення про «двох сумних голубів», яких на Ринку випустила молода пара. За словами того, хто телефонував, голуби були сумні, бо… чекали на власника.
Ще одним абсурдним повідомленням було таке: діти, які гралися в хованки, надто голосно… «заклали». Буває також, що до болеславецьких муніципальних вартових телефонують мешканці сіл поблизу Болеславця й просять втрутитися через собаку, який бігає без нагляду. — Ми не можемо відловити цю тварину, єдине, що можемо зробити, — надати номер відповідного органу гміни, — пояснює D. Liebert.
Муніципальна варта також одного разу отримала повідомлення про затоплену квартиру. Це аж ніяк не була хибна тривога, але чим тут могли допомогти ці службовці? — Ми могли б хіба що зв’язатися з PWiK або управителем нерухомості, — додає муніципальна вартова.
Чому таких повідомлень відносно мало? Як припускають службовці, ймовірно, це тому, що номери Муніципальної варти в Болеславці (стаціонарний і мобільний) не є типовими екстреними номерами. Люди, які таким чином хочуть про щось повідомити муніципальних вартових, платять за цей дзвінок. Можливо, це спосіб протидіяти жартівникам?