Для мене вибори — це мій громадянський обов’язок, і я вважаю, що піти на них має сенс. Як у притчі про крабів і чоловіка, який їх рятував. Море викинуло на берег мільйони крабів, а чоловік ішов берегом і кидав їх назад у воду. Людина, яка спостерігала за ним, запитала: «Навіщо ти це робиш? Їх мільйони, це не має сенсу, ти не врятуєш усіх». Чоловік нахилився, підняв ракоподібного, кинув його в море й відповів: «Для цього одного це має сенс».
Я піду на вибори, бо для мене це має сенс — і для цього одного кандидата також. Я не зміню політику чи Польщу. Я не зміню людей, які її творять, але зроблю свідомий вибір. Я не стоятиму осторонь у хибному переконанні, що моя пасивність змусить когось про щось замислитися або когось покарає.
У нас немає ідеального кандидата. Це правда. Але хтось із вас вірить, що такий коли-небудь з’явиться? Я не маю ілюзій. Вибір — між Анджеєм Дудою та Броніславом Коморовським. І я обираю одного з них.
Чому Коморовського? Це мій особистий вибір. Тому що він підписав конвенцію проти насильства. Тому що на його «Марші за Незалежність» 11 листопада немає футбольних хуліганів, «Молоді всепольській» та навіжених, які вигукують антидержавні, агресивні гасла. Тому що він навмисно не буде щороку діставати з могил жертв смоленської катастрофи й, можливо, йому вдасться забезпечити цим людям та їхнім родинам спокій. Для мене цього достатньо.
А ви що думаєте? Підете на вибори?
Grażyna Hanaf