Парова — розлоге село, розташоване посеред лісів над річкою Czerną Wielką. До 1945 року воно мало німецьку назву Tiefenfurt. Від початку свого існування населений пункт був поділений на дві частини: лівобережну та правобережну. Це вплинуло на поділ межі повітів. Одна частина населеного пункту належала до Згожелецького повіту, а інша — до Болеславецького. Лише 1938 року обидві частини населеного пункту об’єднали та включили до Болеславецького повіту.

У перші століття свого існування поселення славилося працею смолярів, металургів і вуглярів (вони займалися виробництвом деревного вугілля). Традиція випалювання деревини зникла наприкінці XIX століття. З історією населеного пункту були пов’язані, зокрема, роди Пенцигів, Сольмсів і Рехенбергів.

Від початку XIX століття Парова славилася в регіоні виробництвом керамічних виробів. 28 січня 1808 року в населеному пункті заснували першу фаянсову мануфактуру, яку 1865 року згодом перетворили на виробниче підприємство. На початку XX століття тут працювали 3 фабрики та одна малярня. У міжвоєнний період власник порцелянової фабрики Tuppack збудував теплиці, де вирощував екзотичні рослини з Південної Америки.

Однією з найцікавіших пам’яток населеного пункту є костел святого Антонія, збудований у XV столітті, а за деякими джерелами — його витоки сягають XIII століття.

1530 року мешканці поселення перейшли до протестантизму, а одним із перших пасторів був Urban Bellner, висвячений 1544 року Мартіном Лютером у Віттенберзі.

Освітні традиції населеного пункту сягають першої половини XVI століття, коли тут виникла сільська школа. У ній навчали письма, читання та релігії. У довоєнній будівлі школи з 19 листопада 1946 року продовжується освітня традиція, а першим повоєнним керівником закладу був пан Jóźwiak.

1825 року в селі проживали 430 осіб. Із розвитком фабрик кількість населення зросла до 1346 мешканців у 1939 році, а нині становить близько 960 осіб.

Сьогодні цікаву та своєрідну архітектуру колишньої Парови можна побачити на старих листівках, які пережили історичні потрясіння.

Karta pocztowa z przełomu XIX i XX w. prezentuje: browar, fabrykę porcelany i kościół św. AntoniegoKarta pocztowa z przełomu XIX i XX w. prezentuje: browar, fabrykę porcelany i kościół św. Antoniego • Автор фотографії: Dolnośląska Biblioteka Cyfrowa
Na pocztówce z ok. 1900 r. fabryki porcelany, browar i kościół św. AntoniegoNa pocztówce z ok. 1900 r. fabryki porcelany, browar i kościół św. Antoniego • Автор фотографії: vogel-soya.de
Ulica Bolesławiecka w Parowej na początku XX w.Ulica Bolesławiecka w Parowej na początku XX w. • Автор фотографії: vogel-soya.de
Malownicze ujęcie młyna na początku XX w.Malownicze ujęcie młyna na początku XX w. • Автор фотографії: Wratislaviae Amici
22 czerwca 1914 r. na wrzosowisku obok Parowej wylądował dwupłatowiec22 czerwca 1914 r. na wrzosowisku obok Parowej wylądował dwupłatowiec • Автор фотографії: Wratislaviae Amici
W tle kościół św. Antoniego w latach 20. XX w.W tle kościół św. Antoniego w latach 20. XX w. • Автор фотографії: vogel-soya.de
Na pocztówce od lewej z góry: szkoła, fabryka porcelany, sklep i zajazdNa pocztówce od lewej z góry: szkoła, fabryka porcelany, sklep i zajazd • Автор фотографії: ebay,com
Budynek browaru w połowie lat 20. XX w.Budynek browaru w połowie lat 20. XX w. • Автор фотографії: Dolnośląska Biblioteka Cyfrowa
Fabryka Porcelany C.H. Tuppack w pierwszej połowie XX w.Fabryka Porcelany C.H. Tuppack w pierwszej połowie XX w. • Автор фотографії: Wratislaviae Amici
Kościół św. Antoniego w ParowejKościół św. Antoniego w Parowej • Автор фотографії: Dolnośląska Biblioteka Cyfrowa

Sebastian Zielonka — історик, випускник Вроцлавського університету. Спеціалізація: архівознавство та консерваційна документалістика. Цікавиться історією регіону та суспільним життям європейців у XX столітті. У вільний час подорожує.

Джерела: W. Bena, A. Paczos, Z biegiem Kwisy, Lubań 2009; Dolny Śląsk – monografia historyczna, під редакцією W. Wrzesińskiego, Wrocław 2006.