Парова — розлоге село, розташоване посеред лісів над річкою Czerną Wielką. До 1945 року воно мало німецьку назву Tiefenfurt. Від початку свого існування населений пункт був поділений на дві частини: лівобережну та правобережну. Це вплинуло на поділ межі повітів. Одна частина населеного пункту належала до Згожелецького повіту, а інша — до Болеславецького. Лише 1938 року обидві частини населеного пункту об’єднали та включили до Болеславецького повіту.
У перші століття свого існування поселення славилося працею смолярів, металургів і вуглярів (вони займалися виробництвом деревного вугілля). Традиція випалювання деревини зникла наприкінці XIX століття. З історією населеного пункту були пов’язані, зокрема, роди Пенцигів, Сольмсів і Рехенбергів.
Від початку XIX століття Парова славилася в регіоні виробництвом керамічних виробів. 28 січня 1808 року в населеному пункті заснували першу фаянсову мануфактуру, яку 1865 року згодом перетворили на виробниче підприємство. На початку XX століття тут працювали 3 фабрики та одна малярня. У міжвоєнний період власник порцелянової фабрики Tuppack збудував теплиці, де вирощував екзотичні рослини з Південної Америки.
Однією з найцікавіших пам’яток населеного пункту є костел святого Антонія, збудований у XV столітті, а за деякими джерелами — його витоки сягають XIII століття.
1530 року мешканці поселення перейшли до протестантизму, а одним із перших пасторів був Urban Bellner, висвячений 1544 року Мартіном Лютером у Віттенберзі.
Освітні традиції населеного пункту сягають першої половини XVI століття, коли тут виникла сільська школа. У ній навчали письма, читання та релігії. У довоєнній будівлі школи з 19 листопада 1946 року продовжується освітня традиція, а першим повоєнним керівником закладу був пан Jóźwiak.
1825 року в селі проживали 430 осіб. Із розвитком фабрик кількість населення зросла до 1346 мешканців у 1939 році, а нині становить близько 960 осіб.
Сьогодні цікаву та своєрідну архітектуру колишньої Парови можна побачити на старих листівках, які пережили історичні потрясіння.
Sebastian Zielonka — історик, випускник Вроцлавського університету. Спеціалізація: архівознавство та консерваційна документалістика. Цікавиться історією регіону та суспільним життям європейців у XX столітті. У вільний час подорожує.
Джерела: W. Bena, A. Paczos, Z biegiem Kwisy, Lubań 2009; Dolny Śląsk – monografia historyczna, під редакцією W. Wrzesińskiego, Wrocław 2006.









