У рамках майстер-класів зі сценарної майстерності, які відбулися в четвер у Bolesławiec, переглянули фільми Piotr Matwiejczyk: «Emilia», «Między nami dzieciakami», «Dziewczynka» і «Okryj mnie». Молодь могла розкритикувати фільми та запитати самого творця, як створювалися сценарії.
Piotr Matwiejczyk, який зняв близько ста фільмів і закінчив Кіношколу у Wrocław, радив молодим адептам кіномистецтва будувати свої сценарії на основі думки чи ідеї, яку вони хочуть передати, а потім створювати персонажів і начерки анекдотів. Він також наголошував на важливості глядача та роздумів про те, хто має переглянути фільм.
Наступні майстер-класи стосуватимуться практичних речей. Учасники напишуть власний сценарій і реалізують його. Організатором занять є Bolesławiecki Ośrodek Kultury.
Зніми фільм і зароби
Grażyna Ferensowicz: Чи можна заробити на аматорських фільмах? Вас важко назвати аматором: ви закінчили кіношколу, але працюєте в межах так званого незалежного кіно і продаєте свої фільми телебаченню. Чи можуть молоді люди, які знімають фільми або вчаться їх знімати, розраховувати на прибуток?
Piotr Matwiejczyk: Перший фільм, який приніс хоч якийсь прибуток, з’явився після семи років моїх занять кіно. Але це був лише другий фільм, який ми разом із братом почали показувати на фестивалях. Лише три роки тому з’явилися телеканали, які купують офф-фільми. Однак це мають бути значущі, нагороджені фільми, що порушують важливу тему. Телеканалів стає дедалі більше, і продати фільм легше. Але й надалі діє правило: абищо не продаси. Треба зняти кілька, десяток короткометражних фільмів, навіть таких одноденних постановок, щоб створити щось добре, чим можна зацікавити медіа. Хіба що маєш мецената, під наглядом якого знімаєш свій перший фільм. Мецената, який допоможе.
Як ви оцінюєте майстер-класи та їхніх учасників у Bolesławiec, а також їхні ідеї щодо фільмів і сценаріїв?
Я очікував трохи більше текстів для аналізу, але, як виявилося, тексти ще доопрацьовуються. Учасники майстер-класів продемонстрували холодний погляд під час оцінювання показаних фільмів, що дає підстави вважати: вони вже мають сформовану думку про кіно. Вони знають, чого хочуть досягти, знімаючи фільми. Щодо аналізу текстів, то з першого погляду видно, що автори певне уявлення про написання мають. Були тексти, правильно побудовані, з дотепними сюжетними поворотами й діалогами, не рахуючи кількох невдалих моментів. Були й більш зворушливі тексти, майже професійно сконструйовані, з невеликими недомовленостями. З цієї невеликої вибірки роблю висновок, що все не так погано.
Повертаючись до питання заробітку на фільмах. Ви самі сказали, що аудиторія дуже важлива. Коли ви плануєте свої фільми, то створюєте їх для конкретного глядача? Чи, на вашу думку, сценарій польського фільму має мати якісь особливі риси, щоб сподобатися польським кіноманам? Я маю на увазі побудову, конкретні сцени, теми. Секс, зґвалтування, насильство, гомосексуальність, Jan Paweł II?
Я волію розповідати про те, що мене зворушує, бо знаю, що в мені багато чутливості й хочу поділитися своїми спостереженнями щодо певних важливих речей. Я не шукаю теми навмисно лише для того, щоб заробити на контроверсійності. Хочу розповідати цікаві історії. Немає рецепта, про що розповідати, щоб хтось це купив. Мої глядачі — чутливі люди. Я не знімаю бойовиків. Колись я знімав комедії й намагався за будь-яку ціну бути таким клоуном, намагаючись розсмішити глядачів.
Ваш останній фільм «Homo Father», який ви показали на Конкурсі незалежного кіно в Gdynia, розповідає про пару геїв, яких застає зненацька колишня дівчина одного з них, залишивши йому свою доньку. Досить нетипова ідея. Про що цей фільм? Про проблему гомосексуальних пар, усиновлення дітей такими парами? Про бісексуальність гомосексуалів? І для якої аудиторії його створено?
Цей фільм, усупереч усьому, розповідає про всіх людей, які живуть у стосунках. Гомосексуали в моєму фільмі — звичайна пара, яка бореться з повсякденністю. Звісно, він порушує проблему усиновлення дітей гомосексуальними парами, але передусім мав стати аналізом кількарічних стосунків, втечі від відповідальності за виховання дітей. Фільм розповідає про спробу налагодити контакт у стосунках, які згасають після кількох років, проведених разом. Він розповідає про зміни, до яких треба підготуватися, коли з’являється дитина. Він розповідає про ворожість польського суспільства до сексуальних меншин. Зрештою, він говорить про пошук власної ідентичності в очах інших, близьких нам людей.
У кіно тема гомосексуальності останнім часом досить популярна. Oliver Stone без прикрас показав гея Александра Македонського. «Золотий глобус» присудили фільму про двох ковбоїв-гомосексуалів. Це вже не просто популярна тема, а порушення конвенцій і вихід на поле, зарезервоване для «справжніх» чоловіків, воїнів, завойовників, прототипом яких був стовідсотково мужній John Wayne. Що ви думаєте про цей Cinema Parada Równości у світовому кіно?
Те, що відбувається, є ознакою нашого часу. Усе змінюється. Чому кіно має залишатися таким самим? Образ чоловіків останніми роками кардинально змінився. У другій половині вісімдесятих символами сексу вважалися Miceky Rourke і Bruce Willis. Тепер їх витіснили жіночні зірки на кшталт Leo Di Caprio, Colin Farrell, Orlando Bloom. Те саме відбувається в кіно. Тема гомосексуалів, яку роками обходили, зрештою потрапила на екрани, бо на неї був попит. Теми-табу перестали бути темами-табу. Вони стали повсякденністю та реальністю, що нас оточує.