Майже 150 людей відвідали у вівторок святосовську бригаду в рамках циклічно організованих Днів відкритих казарм. Відвідувачі можуть оглянути вибрані навчальні об’єкти бригади, ознайомитися з оснащенням підрозділу, зблизька подивитися на зброю, а також поговорити з військовослужбовцями про службу в бронетанковій бригаді. Одним із пунктів цього дня є також відвідання Зали традицій, де екскурсовод коротко розповідає про історію підрозділу, його традиції та про великого покровителя 10BKPanc — генерала Мачека.
Цього разу бригада приймала учнів початкових шкіл із Żary та Białołęka, а також дошкільнят із Nowe Miasteczko. Саме остання група найбільше запам’яталася військовослужбовцям. — Це, мабуть, були найжвавіші й найрухливіші дошкільнята, яких я коли-небудь бачив, — сміявся вихователь групи, рядовий Wojciech Świętochowski. — Суцільна стихія.
Діти віком трохи менше 4–5 років бездоганно поводилися в Залі традицій, зберігаючи ідеальну тишу й серйозність. Однак за її межами їм довелося виплеснути енергію, яка їх просто розпирала.
У Навчальному центрі Leopard дітей зустрів сержант Tomasz Potęga, який продемонстрував маленьким гостям можливості симулятора AAT. Тренажер, що відтворює внутрішній простір танка Leopard 2A4, незмінно справляє найбільше враження на молодь — головним чином через свої розміри та рухливі властивості. Обертова башта вразила дітей і викликала захват. Одразу після презентації кожен хотів залізти всередину, усе побачити, видертися на найвище крісло, торкнутися кнопочок.
З безпечної відстані маленькі гості могли також спостерігати за військовослужбовцями 1-го батальйону, які тренувалися на справжніх танках. Рев двигунів і тремтіння землі під час руху Leopard справили враження на всіх. Навіть ті, хто доти, здавалося, не цікавився технікою та військовими, зрештою мусили визнати, що танки — це круто.
Відвідання Śnieżnik дуже сподобалося дітям, хоча спочатку вони думали, що йдуть у кіно. Темрява в приміщенні та живе, велике зображення, що демонструвалося на екрані, справді нагадують кінозал. Однак найбільш незвичайним виявився показ зброї розвідувальної роти. Оскільки підрозділ проходив навчання на Бойовому стрільбищі піхоти, лейтенант Łukasz Dzięcielski, який заміщав командира роти, запросив гостей… на Плац вогневих вправ.
Тут діти могли не лише побачити зброю і доторкнутися до неї, а й зблизька ознайомитися зі стандартним навчанням. Тож малюки з турботою спостерігали за військовослужбовцями, які в повному спорядженні мусили викопати для себе окоп, потім шукали міни за допомогою металошукача, допомагали чистити броньований розвідувальний автомобіль BRDM-2 Żbik, а зрештою могли зайти всередину, щоб побачити військових під час навчання.
На запитання, чи їм сподобалося, дошкільнята вигукнули: Та-а-ак! Кажуть, було цікавіше, ніж у індіанському селі тиждень тому. Звісно, у групі були більші й менші шанувальники армії. Коли дівчатка втомилися й почали скаржитися на біль у ногах, найзавзятіша трійка хлопчиків, яка завжди трималася в кінці групи, почувалася як риба у воді. Вони сміливо подавали військовим руки при зустрічі, ставили серйозні запитання й намагалися говорити якомога найгрубшим голосом. Наприкінці, коли їх запитали, чи хочуть вони піти до війська, відповіли: — Клас. Будемо солдатами. На війну теж можемо поїхати. Ми не боїмося. Будемо захищати батьківщину.
(інформація: Katarzyna Przepióra)