У II Загальноосвітньому ліцеї імені Януша Корчака в Bolesławiec створили Вітрильний клуб. – Молодь дуже позитивно відреагувала на цю ініціативу, – говорить Jacek Maj, учитель німецької мови та опікун клубу.
У січні з юними прихильниками вітрильного спорту зустрівся Zdzisław Czyżowicz, віце-командор Bolesławiec Yacht Club та директор II Приватної гімназії — школи, яка підтримує вітрильні традиції. – У нашому повіті є клуб, який навчає дітей із початкових шкіл, є наша гімназія. Бракувало організації, де учні старших шкіл могли б розвивати свої захоплення, – наголошував віце-командор. – Тепер таким сполучним елементом буде Вітрильний клуб у II LO.
На межі квітня та травня троє учнів II Загальноосвітнього ліцею (Anna Goleńska, Gabriela Zarzycka і Michał Stopyra) разом із Jacek Maj взяли участь у плаванні Середземним морем на вітрильнику «Погорія», організованому директором II Приватної гімназії. Важливо, що всі троє — випускники II PG. Усі мають посвідчення яхтового керманича, але вперше брали участь у плаванні на такому великому вітрильнику.
Подорож розпочалася в Генуї. На маршруті також були Portovenere, Ельба, Villefranche-sur-Mer, Ніцца та San Remo. – Це була повна протилежність відпочинку з рушником, – розповідає керівник Вітрильного клубу. – Ми були поділені на вахти: денні, нічні та так звані світанкові. Ніхто не давав поблажок.
– Погода була дуже різною: від прекрасної, сонячної, коли бракувало лише олії для засмаги, до штормової — п’ятиметрові хвилі, 8 балів за шкалою Бофорта, – продовжує Jacek Maj. – Бували моменти, коли ситуація ставала справді серйозною. Але всі учасники плавання були дуже дисциплінованими, і завдяки цьому тепер ми чудово згадуємо цю пригоду.
– Найбільше задоволення приносило підніматися на реї та складати вітрила, – зізнається Anna. – 25 метрів над водою. Це справді велике переживання.
Вражень, безперечно, не бракувало. Одного дня, коли почався дощ і хвилі вже були великими, Michał зголосився піти на самий кінець реї (нок). – Я не до кінця розумів, із чим це пов’язано. Став на останню перть [linie rozciągniętej pod reją – przyp. ii], розв’язав вітрило й зрозумів, що не маю сил повернутися, – розповідає юний моряк. – Я завис за 15 метрів над палубою.
Від біди його врятував офіцер однієї з вахт. – Він сказав мені, що робити, – розповідає Michał. – Найгірша реакція в такій ситуації — паніка. Але думаю, що під час цього плавання не було нікого, хто не впорався б із такою ситуацією.
Звісно, моряки також мали нагоду відвідати багато чудових місць. – Приморські міста та краєвиди перехоплювали подих, – говорить Anna. – Вітрильний спорт дає змогу мандрувати світом і здійснювати мрії. Я завжди мріяла поїхати до Франції. Завдяки цьому плаванню моя мрія здійснилася, – додає Gabriela.
Michał займається вітрильним спортом уже 9 років. – Для мене це друге життя. Я вже не уявляю канікул без вітрильного табору, – стверджує він. Anna зізнається, що плавання на «Погорії» допомогло їй подолати страхи. – Тепер я знаю, що в морі не можна бути егоїстом. Треба співпрацювати, допомагати одне одному, бо море не пробачає помилок, – говорить вона.
– Це плавання допомогло мені усвідомити, що вітрильний спорт — це те, що я справді люблю і чим хотіла б займатися в майбутньому. Те, що приносить мені величезне щастя й велике задоволення. Те, що формує характер і вчить самодисципліни, – наголошує Gabriela. – Це робота над собою та своїм характером, адже кожна помилка рано чи пізно дасться взнаки, – додає керівник клубу. – А з іншого боку, це просто дуже приємний спорт.
– Я радий, що в II Загальноосвітньому ліцеї ви маєте можливість продовжувати й розвивати свої захоплення, – звернувся до трьох учасників плавання Mirosław Sakowski, директор закладу. – Дякую Jacek Maj, який створив Вітрильний клуб у нашій школі. Сподіваюся, це зробить вас ще більшими прихильниками вітрильного спорту.
(інформація: ii)