За ініціативи Barbary Sykulskiej, учительки історії, та Małgorzaty Matyjaszczuk, учительки польської мови, у II загальноосвітньому ліцеї ім. Janusza Korczaka у Bolesławiec відбулося Балканське чаювання. У зустрічі взяли участь, зокрема, Halina Waniak, очільниця Товариства репатріантів із Боснії, їхніх нащадків і друзів, Jan Bujak, автор книги «Галичани і серби», а також члени ґмінного ансамблю пісні й танцю Jutrzenka.
Першим слово взяв Mirosław Sakowski, директор закладу: – Наша мета — налагодити співпрацю між II LO та школою в Боснії. Звичайно, ми також прагнемо реалізувати найважливішу мету — зберегти пам’ять про тих, хто там жив і приїхав до Бolesławiecського повіту. Ми хочемо, щоб молоде покоління пам’ятало про ті події.
– Мені дуже приємно, що про Боснію дедалі частіше говорять, — наголосила Halina Waniak. – Зазвичай кажуть: дім там, де твоє серце. Це просте послання найкраще пояснює, чому так багато хто з нас подумки повертається до часів поселення в Боснії. Від коріння неможливо просто так відрізатися. Це наша спадщина. Сьогодні завдяки Балканському чаюванню ми знову подумки й душею повертаємося в ті краї.
Зберегти від забуття — така ідея також надихала Jan Bujak, автора книги «Галичани і серби», яку можна придбати в книгарні Agora на Ринку. Це перша частина (автор планує випустити ще три) розповіді про долі поляків, які опинилися на Балканах, а потім повернулися на батьківщину.
Jan Bujak виконав титанічну роботу. Матеріал для написання згаданого твору він збирав три роки. Це передбачало кілька поїздок і опрацювання тисяч сторінок різних документів. Сам текст він писав рік.
Книгу він видав власним коштом. І не заради прибутку — більшість примірників просто роздав. «Галичани і серби» отримав, зокрема, чоловік без освіти, який змалку займався будівництвом і за життя не прочитав жодної книги. – Цю він читав тиждень. Удень і вночі. Сказав мені, що не міг відірватися від неї. Це мій найбільший успіх, — усміхається Jan Bujak.
Письменник народився в Боснії. На території нашого повіту оселився, коли йому було два роки. – Дуже довго я не цікавився долями своїх предків, — зізнається він. – Однак розповіді моїх батьків та їхніх знайомих спонукали мене розповісти ці незвичайні історії, про які ніколи не говорили публічно й не писали. Покоління репатріантів уже фактично відходить, а в Bolesławiec немає навіть кімнати пам’яті.
Автор, як сам зазначає, представив автентичні події, дотримуючись хронології. Щоправда, описав їх у формі оповіді, зосередившись насамперед на емоціях. – Якщо я мав справу з особливо жорстоким випадком, то змінював прізвища героїв книги, — зізнається він.
Наступна частина твору, що описує долі поляків на Балканах у 1920–1940 роках, уже готова; у липні вона надійде до книгарні Agora. Третя частина розповідатиме про Другу світову війну, а четверта — про репресії, яких зазнали репатріанти на території нашого повіту з боку органів держбезпеки.
Зустріч прикрасив виступ учениць II LO та мініконцерт добре відомого ґмінного ансамблю пісні й танцю Jutrzenka, який виконав, зокрема, великий хіт гурту Piersi — «Bałkanicę».
Ми повернемося до цієї теми.
(інформація: ii)