X Повітовий турнір з правопису «10 років Європейського Союзу», організований Powiatowe Centrum Edukacji i Kształcenia Kadr у Bolesławiec, завершився. У категорії учнів третіх класів початкових шкіл найкращим виявився Michał Surowiecki із SP nr 1. Друге місце посів Konrad Andruchów із SP nr 4. На третьому місці опинився Aksel Kawczyński із SP w Gromadce. Відзнаки отримали: Julia Janeczko (SP nr 1), Maja Parejko (PSP Oxpress), Laura Smoszna (SP nr 4), Szymon Krysa (SP w Gromadce), Paulina Parobczak (SP w Osiecznicy), Nadia Maziarz (SP nr 5), Julia Nowacka (SP w Bożejowicach) і Katarzyna Widomska (SP w Parowej).
Серед учнів IV–VI класів початкових шкіл диктант найкраще написав Miłosz Zarzycki із SP nr 4. Друге місце посіла Kaja Szylar (SP nr 4), а третє — Magdalena Kiedel (SP nr 1). Відзнаки отримали: Joanna Goliszewska (SP w Gromadce), Magdalena Wilk (SP w Brzeźniku), Jakub Sułkowski (SP w Świętoszowie), Magdalena Sudół (SP w Tomisławiu), Jakub Nieradka (SP w Nowogrodźcu), Dominika Kwinta (SP nr 3), Zofia Juda (SP nr 3), Paweł Wielogórski (SP w Nowogrodźcu), Karolina Paluszek (SP w Gromadce), Daria Wyrębska (SP w Brzeźniku) і Katarzyna Rozmus (SP nr 1).
У категорії I–III класів гімназій перемогли Julia Fulczyńska (GS nr 4) та Marika Zdunek (GS nr 2). Другу нагороду здобув Adam Ranosz (GS nr 2). Третє місце посіли Ewelina Dubiel із GS nr 2 та Oliwia Gurtatowska із Gimnazjum w Nowogrodźcu. Журі також відзначило: Julia Babijczuk (I PG), Paulina Owerko (GS nr 4), Klaudia Kotwica (GS nr 3), Paulina Dziwir (Gimnazjum w Świętoszowie) та Aleksandra Wagner (GS nr 4).
Авторка текстів, які ми подаємо нижче, — можливо, наші читачі захочуть випробувати себе? — Krystyna Raszka, методична консультантка з польської мови та ініціаторка конкурсу.
- текст для учнів III класу початкової школи
Кшиш і Малґожатка готуються до конкурсу про Європейський Союз. Вони напам’ять зубрять назви столиць держав, розташованих у Європі. Перед собою розклали велику карту. Уважно придивляються до дивних форм, які вказують на площу різних країн. Цей черевичок із довгим халявищем — Італія. На заході косо лежить пошарпана футболка — Іспанія, її мешканців називають іспанцями. Вони вже знають, що столиця Франції — Париж, а її мешканців називають парижанами. Кшиштоф водив пальцем по карті й мріяв, що, можливо, колись поїде до сонячної Іспанії та подивиться знамениті бої биків на стадіоні в Мадриді. Малґожата похвалилася, що батьки планують подорож до Нідерландів. В Амстердамі вони орендують велосипеди, адже нідерландці проклали аж п’ятнадцять тисяч кілометрів велосипедних доріжок. Пальці обох одночасно зупинилися на невеликій країні, всіяній численними маленькими острівцями. Уважно прочитали напис, що простягався впоперек, — Данія. Ця держава є батьківщиною Андерсена. Тут виникли кубики Lego. Мандри пальцем по карті теж можуть бути цікавими.
- текст для учнів IV–VI класів
Оце була подія! Кожен з учасників неодмінно запам’ятає її на все життя. Можна було б припустити, що ми святкували якийсь важливий ювілей, чиєсь весілля або хрестини. Поясню коротко й по суті. Цього року минає десять років від нашої матури.
1 квітня всі наші дороги й стежки вели до Bolesławiec. Бо не кожен із нас знайшов тут життєву пристань. Союз широко відчинив перед нами двері й подарував багато можливостей.
Уже за пів години до призначеного часу з’явилися троє чоловіків. Marek напередодні прилетів з Англії. Krzysztof разом із усією родиною приїхав з Іспанії. А Jacek, у якого зупинився Krzyś із родиною, орендував залу й виконував роль господаря. Біля буфету поралися дві жінки. Хоча все було ретельно розкладено, вони переставляли тарілки й полумиски із закусками. На перший погляд вони здавалися підлітками. На жаль, невдовзі їм виповниться тридцять. Біля входу став Błażej, відомий мандрівник, який об’їхав Європу від Скандинавії до Греції, від Канарських островів до східних окраїн Європейського Союзу. Його мрії про подорожі спочатку перетворилися на бажання, а згодом стали реальністю. Одразу за ним ми побачили Grzegorz із дружиною-француженкою та Katarzyna з чоловіком-ірландцем. Спритний Jerzy і цього разу перехитрив усіх. Він підготував вікторину про давні часи. Перемогла Bożenka, яка міцно пустила коріння в Bolesławiec і досі живе на вулиці Staroszkolnej. Ледве вона встигла пробити двадцяту, як у дверях з’явився довгобородий чоловік у закороткому, забрудненому багнюкою пальті, по якому стікали цівки води, бо тим часом надворі почалася сильна злива. Його припорошене сивиною волосся свідчило про надлишок переживань і вражень. Перекрикуючи одне одного, ми намагалися вгадати, хто ще міг приїхати. Невдовзі з’ясується, чи це Jędrzej із Данії, чи Hieronim із Парижа. Що ж, чекала не лише на мене величезна несподіванка. Спочатку постаріла молодь побачила засмагле жіноче обличчя. Потім з-під пальта визирнула блідо-рожева мініспідниця. А, це наша Marzena, двадцятидев’ятирічна мати двох малюків і протягом останніх трьох років ліцею голова учнівського самоврядування.
Це справді не була ані нудна, ані затягнута зустріч.
- текст для учнів гімназій
Напівофіційний міні-репортаж із підозрілої зустрічі
Якщо говорити напівжартома, напівсерйозно, можна стверджувати, що це була важлива не лише для нас зустріч. Адже цього року минає і десять років від нашої матури, і стільки ж часу від вступу нашої країни до Європейського Союзу.
Якою ж несподіванкою було, коли кожен із нашої компанії отримав загадкове SMS: «Бадьорі двадцятидев’ятирічні, без жодного шахрайства, на нас чекає повернення до витоків. Збір надзвичайно шанованих випускників загальноосвітньої школи Bolesławiec, випуск 2004 року. Зустріч уже незабаром, тобто 1 квітня, рано-вранці. Місце зустрічі: Париж, Марсове поле неподалік Ейфелевої вежі, на лавочках уздовж ряду платанів».
Ураган думок почав пустувати серед звивин мого мозку. Невже ми скоро зустрінемося? Ми багато разів планували таку зустріч. То через рік, то на п’яту річницю після того, як залишили стіни нашої Alma Mater. Хто міг припустити, що вже незабаром наукові гордощі LO, завзяті бешкетники, розпущені феміністки, тобто галаслива компанія четвертого «а» прибіжить, прилетить, притупцяє, щоб узяти участь у приватному мітингу.
На блідо-рожевому світанку, під старими деревами, неподалік зупинки маршруту номер шістдесят дев’ять можна було помітити групку не найбагатших приїжджих, вдягнених наполовину фантастично, наполовину реалістично й вельми нестандартно. Серед них вирізнялася супермодниця у спідничці в чорно-червону клітинку, імовірно купленій за безцінь на розпродажі, та світло-попелястих черевичках із нібито шкіри. Це не рідкісне видовище, тож компанія не викликала жодного інтересу перехожих. Усі бігцем прямували до залізного символу столиці Франції, щоб випередити натовп туристів і якнайшвидше піднятися швидкісним ліфтом на найвищий рівень. Раптом вони зупинилися перед чоловіком, який напівлежав на лавці; побачивши його, вони посмутніли.
— Та це ж Jędrek! — вигукнули вони одночасно.
— Невже йому зле? — запитав переляканий середнього зросту білявий чоловік у жовто-бурій кофті.
— Та ні, я почуваюся надзвичайно добре, — серйозно промовив Jędrzej і уважно придивився до тих, хто стояв навколо нього. — Я впізнаю Błażej з Англії, Krzysztof з Ірландії, Grzesiek та його дружину-голландку з Гааги. Але хто ж це з наших подруг? До того ж усміхається напівглузливо.
— Не будь таким нетямущим, — обурилася Żaneta. — Дірява, як решето, пам’ять не робить тобі честі, — додала вона.
Майже дійшло б до сперечання й сварки, а згодом — до застосування найрізноманітніших засобів переконання. Однак непорозуміння владнали, і вся компанія миттю замовкла на довгу хвилину. Усі поглянули на підстрижений самшитовий живопліт. Там стояли троє людей із почорнілими від часу багатовіковими велосипедами, навантаженими багажем. Без труднощів, напруживши зір, ми впізнали Marceli з дружиною-напівфранцуженкою, напівіталійкою та Hieronim, який завжди прагнув нових вражень і колись зауважив, що успішна зустріч великою мірою залежить від відчуття належності до товариської спільноти. Час починати юнацькі пустощі.
Улюблений колишніми ліцеїстами їхній речник — самодіяльний журналіст Ambroży W.
(інформація: PCEiKK Bolesławiec/ii)